18 серпня 2026 року на Національному військовому меморіальному кладовищі під Києвом відбулася церемонія перепоховання останків полковника Армії Української Народної Республіки, першого голови Організації українських націоналістів Євгена Коновальця, загиблого 23 травня 1938 року в Роттердамі від рук радянського агента. Подія має пряме суспільне значення: держава підтвердила курс на повернення всіх героїв, які почивали поза Україною, та на формування єдиного національного меморіального простору.
Чому це стосується читачів
У липні Кабінет міністрів ухвалив рішення про перепоховання останків полковника, а 1 липня Верховна Рада ухвалила закон про Український національний пантеон зі спеціальним меморіальним комплексом у Києві. Це означає, що практика вшанування визначних постатей української історії отримала чітку правову рамку. Президент Володимир Зеленський подякував Українській стрілецькій громаді Канади, Українському національному об’єднанню та всім українським патріотам, які десятиліттями берегли пам’ять про Коновальця, і наголосив, що Україна поверне всіх героїв, які спочивають не в Україні.
Хроніка повернення та подальша доля поховання
11 серпня у Роттердамі на кладовищі Кросвейк провели ексгумацію останків Коновальця, 13 серпня прах доправили в Україну з державними та військовими почестями. Після прибуття до Києва було зроблено МРТ, яке підтвердило наявність кістяка та решток. Поховали полковника у дерев’яній труні із вкладеною металевою труною з віконцем. На меморіальному кладовищі останки перепоховали тимчасово — згодом їх планують перенести до Українського національного пантеону. Пам’ятник із могили Коновальця, прибулий із Роттердама на Львівщину, зберігатимуть у музеї-садибі полковника в Зашкові, де він народився 14 червня 1891 року.
Залишити відповідь